Часть полного текста документа:Історія стиляг. Молодіжна субкультура в СРСР (1950-1960 рр) Історія стиляг. Молодіжна субкультура в СРСР (1950-1960 рр) Сегодня он играет джаз, а завтра родину продаст. Стиляга - в потенции враг C моралью чужой и куцей На комсомольскую мушку стиляг; Пусть переделываются и сдаются! 50-60ті роки знаменували собою значний переворот в свідомості людей Заходу. Оскільки будь-яка культура розвивається через виникнення та загострення своїх протиріч, що ведуть до кризи, дана культура не стала виключенням. В 50ті намітились початкові ознаки такої кризи. Однією з ознак цього стала поява контркультурних тенденцій, що перевертали пануючі до цього канони і цінності, стверджували нові, що здавались шокуючими, зухвалими. В літературі свого роду маніфестом "розбитої генерації" (бітників) став роман Джека Керуака "На дорозі", який оспівував життя американських бродяг, які відкинули загальноприйняті буржуазним суспільством життєві цінності, цілі, норми поведінки. "Потрібно, щоб світ заповнили мандрівники з рюкзаками, що відмовляються підкорятись загальній вимозі споживання продукції, за якою люди повинні працювати заради привілею споживати все це барахло, яке їм насправді зовсім ні до чого... Переді мною постає грандіозне видіння рюкзачної революції, тисячі і навіть мільйони молодих американців мандрують з рюкзаками за спиною, піднімаються на гори, пишуть вірші, що приходять їм в голову, тому що вони є добрими і, коячи дивні вчинки, вони підтримують враження вічної свободи кожного, кожної живої істоти..." - Джек Керуак був першим письменником, який сформулював і проголосив ті ідеї, які одразу ж були взяті на озброєння найреволюційнішим поколінням Америки ХХ століття, бітниками. Батьками "розбитого покоління" можна вважати окрім Джека Керуака, також Уільяма Берроуза і Алена Гінзберга. Потім до них примкнув Ніл Кессіді. Також до бітників можна віднести письменників Кена Кізі, Олександра Троякі, поетів Григорі Корсо, Кеннета Рексрота, Гері Снайдера, Лоуренса Ферлінгетті. Батьківщиною "покоління розбитих" стала Каліфорнія, місто Сан-Франциско перетворилось на культурну столицю Тихоокеанського узбережжя Сполучених Штатів. В 1953 році почав видаватись невеликий журнал під назвою "City Lights" ("Вогні великого міста", редактор Лоуренс Ферлінгетті), а через два роки на Коламбус, центральній вулиці Сан-Франциско при видавництві був відкритий однойменна книжкова крамниця, де стали продаватись перші книги бітників, найзнаменитіші з яких - збірка Керуака "На дорозі" й поема Гінзберга "Крик" (1955), своєрідний маніфест руху, який незабаром був заборонений для продажу. Від початку рух бітників сформувався не тільки як літературна чи художня течія, а й як доволі агресивно (навіть екстремістськи) налаштована ідеологічне угруповування, що почувала симпатії до марксизму, російського анархізму (з цього приводу масово перевидавались Кропоткін, Бунін), російській жовтневій революції і троцькізму одночасно. Якщо до цього додати протест проти американської зовнішньої політики, американської "суспільної думки" та "суспільної моралі", а також проти "найсвятішого" - американського способу життя, то можна уявити, як привабливо виглядала ця "лівацька" ідеологічна мішанина в очах інтелектуальної молоді. Джон Чіарді в своїй відомій статті "Епітафія розбитим", пояснював масовий успіх бітників тим, що "у молоді є всі підстави для того щоб бунтувати проти нашої американської самозадоволеності. ............ |