Курсова робота
Стійкість до голодування і активність АДГ у Drosophila melanogaster із природних популяцій України
Реферат
Дослідження проводились в 2008 – 2009 роках на кафедрі генетики та молекулярної біології ОНУ ім. І.І. Мечникова.
Метою досліджень було вивчення тривалості життя в умовах голодування та визначення активності алкогольдегідрогенази у мух із природних популяцій України.
Встановлено, що самки із популяцій Одеси, Варви і Пирятина були більш витривалими в умовах голодування порівняно з самцями. Найбільшу стійкість до голодування виявили мухи Одеської популяції, а найменшу – мухи Київської популяції. стійким до голодування мухам із Одеської популяції притаманна досить висока активність АДГ, а чутливим до голодування мухам Київської популяції – менша активність ферменту.
В цілому в умовах проведеного експерименту не виявлено прямої залежності між витривалістю мух в умовах голодування і активністю їх АДГ.
Зміст
Вступ
1. Огляд літератури
1.1 Стійкість до голодування як показник пристосованості
Drosophila melanogaster
1.2 Активність алкогольдегідрогенази у Drosophila melanogaster
2. Матеріали та методи досліджень
3. Результати досліджень та їх обговорення
Узагальнення
Висновки
Список цитованої літератури
Вступ
Концепція пристосованості організмів до оточуючого середовища є однією із центральних в генетиці популяцій та в теорії еволюції.
Єдиною силою, що спрямовує еволюцію органічного світу, є природній добір. Ця спрямовуюча дія добору проявляється і на початкових етапах еволюційних змін, що відбуваються в популяціях. Поняття ”пристосованість”, яке використовував ще Ч. Дарвін в якості кількісної міри природного добору або міри ефективності розмноження генотипу, зараз набуло більш широкого змісту. Ймовірність дати нащадків визначається багатьма властивостями організму – його життєздатністю, швидкістю досягнення репродуктивного віку, здатністю до схрещування, стійкістю до голодування, плодючістю. Сукупність цих властивостей називається пристосованістю особини до умов середовища, в якому вона існує [Айала, Кайгер, 1987].
Пристосованість часто ототожнюють з адаптацією, при цьому пристосованість являється більш універсальним поняттям, що включає в себе адаптацію як складовий компонент. Під адаптацією прийнято розуміти складний комплекс захисних і пристосувальних реакцій (специфічних і неспецифічних), що обумовлені різними генетично детермінованими механізмами (фізіологічними, біохімічними, морфологічними).
Адаптація може бути модифікаційною, яка дозволяє організму в межах норми реакції залишатися життєздатним і давати потомство в нових умовах, та генотипічною, при якій перебудовується структура генотипу і утворюються нові норми реакції. Генотипічна адаптація відбувається в процесі природного та штучного добору і забезпечує пристосування організмів до нових умов існування. Взаємодія вказаних двох систем адаптації забезпечує максимальну пристосованість живих організмів до мінливих умов навколишнього середовища.
Однією із показових характеристик пристосованості є стійкість до голодування здатність вижити в екстремальних умовах нестачі корму. ............