АНІЩЕНКО СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ Трикутник Рьоло (Треугольник РЁЛО) ЗМІСТ Стор.
    Вступ........................................................................................2 1. Кінематична властивість трикутника Рьоло...............................5 1.1. Окреслення чотирикутника складеним обертанням
    трикутника Рьоло..................................................................... 5 1.2. Окреслення n-кутника складеним обертанням
    m-кутника Рьоло.......................................................................6 1.3. Розрахунок контурів n-кутників, що окреслені трикутником Рьоло....................................................................7 1.4. Окреслення правильного чотирикутника складеним обертанням трикутника Рьоло..................................................10 1.5. Окреслення правильного чотирикутника складеним обертанням сочевицеподібного контуру...................................11 2. Практичне застосування трикутника Рьоло................................13 Висновки..................................................................................16 Література................................................................................17 ВСТУП
    Ще з часів Древнього Сходу, від цивілізації Єгипту і Вавилона дійшли до нас древні математичні тексти, що свідчать про ту велику увагу, що приділяли наші предки розвитку геометрії [1]. У Єгипті і Вавилоні не було великих земельних площ, і господарча діяльність вимагала проведення значних іригаційних робіт, земельного упорядкування, зокрема установки границь ділянок після повеней, що приносили річковий мул, який руйнував границі земельних наділів.
     Зміцнення централізованих держав сприяло створенню міст, розвитку торгівлі. Виникали математичні задачі, зв'язані з виміром площ полів, об'ємів гребель і зерносховищ і т. д. Термінів "трикутник", "чотирикутник", "фігура" тоді ще не було. У папірусах, що дійшли до нас, мова йшла про пряме, косе чи кругле поле, ділянку з границею, довжиною і шириною. Площі прямокутників, трикутників і трапецій древні люди вже тоді обчислювали за точними правилами, що зайвий раз доводило, наскільки важливими для повсякденного життя були ці прості геометричні фігури.
     У Древній Греції протягом трьох століть учені створили теорії, глибину яких змогли по-справжньому зрозуміти й оцінити лише математики XIX-XX століть. Слава засновника давньогрецької математики належить Піфагору Самоському, що перетворив геометрію зі зборів рецептів рішень різних задач в абстрактну науку. Ця наука розглядає вже не площі полів, місткість зерносховищ, дамб чи штабелів цегли, а геометричні фігури-абстракції, ідеалізації визначених властивостей реальних об'єктів.
     З часом знання людства в галузі геометрії розширювалися й удосконалювалися, але не вгасав науковий і практичний інтерес до найпростіших геометричних фігур, зокрема до трикутника - плоскої фігури, утвореної з'єднанням трьох точок прямими лініями. Усім відомі рівносторонні, рівнобедрені, тупо- і гострокутні трикутники, прямокутні трикутники, що широко використовуються для рішення простих задач повсякденного життя (побудови інших плоских і просторових фігур, обчислень площ, об'ємів і т.д.). Менш відомі деякі інші види трикутників, наприклад [2, 3]: - педальний трикутник (щодо даного трикутника АВС) - трикутник, вершини якого є основами перпендикулярів, опущених з довільної точки Р, що знаходиться у середині трикутника АВС на сторони трикутника АВС; - ортоцентральний трикутник - окремий випадок педального трикутника, при якому довільна точка Р є точкою перетину висот трикутника АВС; - серединний трикутник (щодо трикутника АВС) - трикутник, побудований шляхом з'єднання середин сторін даного трикутника АВС; - різницевий трикутник - трикутник, довжини сторін якого складають арифметичну прогресію; - бісектральний трикутник - трикутник, вершинами якого є точки перетину бісектрис даного трикутника АВС із протилежними сторонами.
     З розвитком науки про трикутники в побут учених (та й не тільки їх) увійшли характерні назви деяких точок і ліній трикутника: - чевіана - відрізок, що з'єднує вершину трикутника з деякою точкою на протилежній стороні; - висота - чевіана, опущена під прямим кутом на протилежну сторону трикутника; - бісектриса - чевіана, що поділяє навпіл кут при даній вершині, з якої вона опущена; - медіана - чевіана, що з'єднує вершину трикутника із серединою протилежної сторони; - центр кола, описаного навколо трикутника, - точка перетину трьох перпендикулярів, що поділяють навпіл сторони трикутника; - центр кола, вписаного в трикутник, - точка перетину бісектрис трикутника; - ортоцентр трикутника АВС - центр кола, вписаного в ортоцен-тричний трикутник відносно трикутника АВС; - центроїд - точка, що поділяє відстань від ортоцентра до центра описаного навколо трикутника кола у відношенні 2:1; - пряма Ейлера - пряма, що з'єднує ортоцентр, центроїд і центр описаного навколо трикутника кола; - коло дев'яти точок (коло Ейлера) - коло, на якому лежали основи трьох висот довільного трикутника, середини трьох його сторін і середини трьох відрізків, що з'єднують його вершини з ортоцентром.
     Потреба в дослідженні характерних точок і ліній трикутників виникла як з наукової цікавості, так і з чисто практичними цілями. ............