Зміст

Вступ

1. Поняття та види цивільно-правової відповідальності

1.1 Поняття відповідальності в цивільному праві

1.2 Види цивільно-правової відповідальності

2. Форми цивільно-правової відповідальності

2.1 Відшкодування збитків

2.2 Відшкодування моральної шкоди

2.3 Неустойка

2.4 Втрата завдатку

2.5 Інші види цивільно-правової відповідальності

3. Підстави звільнення боржника від відповідальності

4. Відміни цивільної відповідальності від інших видів

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

Цивільне право як система правових норм регулює майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності та широкій свободі їх учасників у визначенні своїх прав та обов’язків. В умовах переходу до ринкової економіки додержання порядку, дисципліни, умов зобов’язань, прийнятих за договором, набуває особливої ваги.

Цінність цивільного права полягає в тому, що воно у своїх нормах містить широкий арсенал засобів впливу на поведінку громадян та організацій через їхні інтереси і за допомогою інтересів. Одним із таких засобів впливу на майнові інтереси осіб є застосування до правопорушника майнових санкцій, зокрема цивільно-правової відповідальності.

Взагалі, виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальності, які встановлені договором або актами цивільного законодавства. На відміну від традиційного для раніше чинного цивільного законодавства підходу, коли як засіб забезпечення виконання обов’язків, передусім, згадувалися міри відповідальності, новий Цивільний Кодекс виходить із провідної ролі засобів заохочення.

Засоби заохочення можуть бути встановлені у договорі, наприклад, у вигляді позитивних стимулів (надбавка до суми платежу за дострокове виконання роботи). Однак на практиці як стимул для виконання обов’язків частіше застосовується міри відповідальності або інші засоби «негативного впливу» на зобов’язану особу, що одночасно мають за мету захист інтересів управомоченої особи. Наприклад, у договорі позики може бути передбачене його забезпечення за допомогою штрафу, поруки або застави. У таких випадках, окрім основного зобов’язання з договору позики виникають додаткові зобов’язання, пов’язані з вимогами відносно забезпечення виконання основного зобов’язання. Якщо штраф – це, передусім, міра відповідальності, то застава має на меті насамперед захист інтересів кредитора, а вже потім «принагідно» стимулює боржника до виконання зобов’язання загрозою втрати заставленого майна.

Сторони у цивільному правовідношенні виступають як носії певних цивільних прав і обов'язків. Носій суб'єктивного обов'язку повинен сумлінно його виконувати. Це стосується всіх видів цивільних правовідносин. Порушення такого обов'язку (наприклад, невиконання певної дії, коли обов'язок полягав у вчиненні саме її, або вчинення якихось дій, коли обов'язок полягав в утриманні від них) тягне за собою до порушника певних засобів примусу (санкцій). Так, коли хтось незаконно заволодів майном, що належить іншій особі, до нього можуть бути застосовані відповідні засоби примусу; з допомогою суду майно у нього може бути відібране і передане власнику. ............