Виникнення і розвиток заходів кримінально-правового характеру, не пов’язаних з позбавленням волі, в історії зарубіжного та вітчизняного кримінального законодавства

Важливим атрибутом демократизації українського соціуму виступає вдосконалення підходів до вивчення проблем призначення, виконання і відбування покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, не пов’язаних з позбавленням волі, зокрема, стосовно неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх завжди викликала підвищену увагу, оскільки порушення ними кримінального закону свідчать про існуючі недоліки виховання, відсутність умов для включення молоді в життєдіяльність суспільства.

Дослідження юридичної природи, сутності покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, не пов’язаних з позбавленням неповнолітніх волі, потребує огляду історії формування цього правового явища з метою прийняття до уваги законодавчого досвіду попередніх етапів, враховування правового наступництва.

Велику роль у формуванні питання кримінальної відповідальності неповнолітніх відіграли такі нормативно-правові акти, як: Литовські статути 1529, 1566, 1588 рр., Магдебурзьке право та „судові обрядки ” Запорізької Січі, „Права, за якими судиться малоросійський народ”, Саксонське зерцало та Холмське право [3]. Треба відмітити, що у Литовському Статуті 1522 р. питання кримінальної відповідальності неповнолітніх не розглядалося.. Кримінальній відповідальності підлягала фізична особа, що досягла на момент вчинення злочину 14-річного (Литовський статут, 1566 р.) або 16-річного (Литовський статут, 1588 р.) віку [21]. Ю. Соцький робить висновок, що неповнолітні, як спеціальний суб’єкт кримінальної відповідальності, вперше в історії кримінального законодавства Російської імперії згадується в Артикулах Військових, 1715 р. [18]. У 1775 р. імператриця Катерина 11 засновує так звані Совісні суди, яким передаються всі справи про малолітніх злочинців, вони проіснували до 1828 р.

Проблема дослідження поняття «покарання, не пов’язаного з позбавленням волі», які виконує кримінально-виконавча інспекція в Україні, є одним із концептуально-стратегічних напрямків не тільки реформування кримінально-виконавчої системи, а й розвитку кримінального та кримінально-виконавчого права. Результати таких досліджень відображені в роботах таких вчених як Богатирьов І.Г., Сергеєва В.В., Филимонова О.В., Уткина В.А., Селіверстова В.І., Будаторова С.М.

Історико-правовий аналіз показує, що історії розвитку такого явища як застосування до неповнолітніх покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, не існувало. Досить довго у світі кримінально-правова практика слідувала теорії преформізму, коли неповнолітні правопорушники розглядалися як „маленькі дорослі”. Так, для багатьох європейських правових актів часів середньовіччя характерним було ігнорування дитинства як природного стану людини, застосування до дітей та неповнолітніх найжорсткіших покарань (аж до страти), утримання разом із дорослими засудженими неповнолітніх засуджених, застосування до дітей незрозумілих для них та неприпустимих процедур (приведення до присяги, катування).

У кримінальному законодавстві до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, відносилися: смертна кара, тілесні покарання, поразка честі і прав, майнові покарання. ............