Міністерство аграрної політики України
Миколаївський державний аграрний університет
Кафедра годівлі та розведення
сільськогосподарських тварин
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин»
на тему «Годівля корів» (завдання № 65)
Виконав:
студент ІІІ курсу 3 групи
денної форми навчання
Кравченко А.В.
Номер і дата реєстрації
проекту на кафедрі ___________________
Дата захисту проекту ________________
Оцінка ____________________________
Миколаїв – 2006
Зміст
Завдання для виконання курсового проекту
Вступ
1. Огляд літератури
1.1. Способи силосування
1.2. Фази дозрівання силосу.
1.3. Буферні властивості.
1.4. Недостатнє ущільнення і погане приховування силосних буртів.
1.5. Силосні добавки.
1.5.1. Інгібітори ферментації.
1.5.2. Стимулятори ферментації.
1.6. Роль молочнокислих бактерій в силосних добавках.
1.7. Додаткові вимоги до мікробіологічних добавок
1.7.1. Пропіонові бактерії в силосуванні.
1.8. Виробничі рекомендації.
Література
Вступ
Мистецтво приготування силосу як спосіб збереження соковитих кормів було відомо тисячі років, хоча складні біохімічні і мікробіологічні зміни, які відбуваються при процесах силосування, сталі зрозумілі порівняно недавно.
Силосування, або закваска, - спосіб консервації зеленого корму, при якому рослинну масу зберігають у вологому стані в ямах, траншеях або спеціальних спорудах - силосних баштах. Корм, більш менш спресований і ізольований від доступу повітря, піддається бродінню, набуває кислого смаку, стає м'якше, декілька змінює колір (буре забарвлення), але залишається соковитим.
Силосування має ряд переваг в порівнянні з іншими способами консервації корму.
У основі силосування лежить переважно молочнокисле бродіння. При зброджуванні цукру, наявного в сировині, що силосується, в готовому кормі накопичуються молочна і оцтова кислоти. У хорошому силосі молочної кислоти міститься приблизно в 2—3 рази більше оцтової. В процесі дозрівання силосу в незначній кількості утворюються і інші органічні кислоти, а також спирт, який є кінцевим продуктом зброджування вуглеводів дріжджовими клітками. Оскільки в достатньо кислому середовищі за анаеробних умов шкідливі бактерії (гнильні, маслянокислі і деякі інші) розвиватися не можуть, то правильно приготований і добре ізольований від зовнішнього середовища силос не псується впродовж тривалого періоду зберігання.
Утворення оптимальної кількості молочної кислоти в силосі визначається перш за все характеристикою сировини і умовами силосування. Молочнокисле бродіння інтенсивно йде в анаеробних умовах при достатньому вмісті в масі цукру, що силосується, як основного джерела енергії для розвитку молочнокислого бродіння. Чим вище вміст цукру (але не надлишок) в зеленій сировині, тим краще умови для розвитку молочнокислих бактерій[3].
1. Огляд літератури
1.1. Способи силосування
Є два способи силосування: холодний та гарячий.
При холодному способі силосування дозрівання силосу йде при помірному підвищенні температури, що доходить в деяких шарах корму до 40°С; оптимальною температурою вважається 25-30°С. ............
