Призначення покарання як кримінально-правовийінститут регламентується розділом ХІ Загальної частини КК України, норми якого розповсюджують свою дію також і на неповнолітніх осіб. Провідне місце серед загальних засад призначення покарання посідає положення п.3 ч.1 ст.65 КК України про те, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Існує також спеціальна норма, розрахована виключно на неповнолітніх (ч. 1 ст. 103 КК України), в якій йдеться про те, що «при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього». Слід зазначити, що окремі значущі в кримінально-правовому аспекті особливості, які стосуються призначення покарання неповнолітнім, містяться у восьмому розділі КПК України. Т.О. Гончар у цьому зв'язку зазначає, що при призначенні покарання неповнолітнім суд повинен враховувати більш широке коло обставин, які передбачені в КК України та у главі 36 КПК України «Провадження в справах про злочини неповнолітніх» [1, с.12]. Зокрема, ст.433КПК України передбачає, що при провадженні у справах про злочини неповнолітніх (досудове слідство, судовий розгляд) слід встановити, зокрема, такі обставини, як вік неповнолітнього, стан здоров’я і загального розвитку неповнолітнього, характеристику його особи, умови життя і виховання, обставини, що негативно впливали на неповнолітнього, наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули його у злочинну діяльність [251]. Як зазначає С.С. Яценко, „необхідність встановлення цих обставин обумовлена, зокрема, і тим, що покарання неповнолітніх в першу чергу повинно бути підпорядкованим досягненню мети їх виправлення і запобігання вчинення нових злочинів» [2, с.238].
Загалом особа винного, зокрема і неповнолітнього, належить до так званих суб’єктивних підстав призначення покарання. Як правило, під особою винного розуміють сукупність індивідуальних, соціальних, психологічних та біологічних особливостей людини, яка вчинила злочин. Структурними елементами особи злочинця називають соціальні ролі, система потреб, психологічні особливості, фізичні якості [3, с.112-113]. В кримінально-правовій науці висловлюються різні міркування з приводу специфіки врахування при призначенні покарання різноманітних даних про особу злочинця. Так, Г.С. Гаверов наголошує на необхідності врахування при призначенні покарання соціально-демографічних та соціально-психологічних ознак, які характеризують особистість винного[15, с.56]. М.М. Становський пише про врахування фізичного і психічного стану винного, а також його соціально-правового статусу [1, с.157-167]. В.І. Ткаченко вважає необхідним врахувати біологічні та соціальні ознаки особи винного[4, с.10]. На думку С.В. Велієва при призначенні покарання особистість винного повинна досліджуватися у таких напрямках: 1) як особа, що в минулому вчинила злочин (мається на увазі наявність непогашених судимостей, що враховуються при диференціації відповідальності); 2) як особа, якій повинне бути призначене покарання (при цьому передбачається врахування всіх даних про особу, які впливають на вид і розмір покарання); 3) як член суспільства (цей аспект розкриває соціальну сутність винного, дає їй розгорнуту характеристику) [7, с.156-158]. ............
