МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. І. І. МЕЧНИКОВА

ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Контрольна робота

Візантія: Імператорський культ

з навчальної дисципліни «Українська та зарубіжна культура»

Одеса – 2009

ПЛАН

1 Концепція імператорської влади у Візантії

2 Придворний церемоніал

3 Культ василевса у розпису церкви Сан Вітале у Равенні

1 Концепція імператорської влади у Візантії

Візантійська імперія являла собою єдину стародавню державу в Європі та Передній Азії, апарат влади якої уцілів в епоху великого переселення народів. Візантія була безпосередньою спадкоємицею Пізньої Римської імперії, але її класова структура зазнала в VII-XI ст. докорінні зміни: з рабовласницької держави Візантія поступово перетворилася на феодальну. Однак такі пізньоримські інститути, як розгалужений апарат центральної влади, податкова система, правова доктрина непорушності імператорського єдинодержавія, збереглися в ній без принципових змін, і це багато в чому зумовило своєрідність шляхів її історичного розвитку.

Політичні діячі та філософи Візантії не втомлювалися повторювати, що Константинополь - Новий Рим, що їхня країна - Романія, що вони самі - ромеї, а їх держава - єдина (Римська) імперія, яка зберігається Богом. " По самой своей природе, — писала Анна Комнина, - империя - владычица других народов " [1, 37]. Якщо вони ще не християни, то імперія неодмінно "просвітить" їх і буде керувати ними, якщо вони вже християни, то є членами ойкумени (цивілізованого світу), на чолі якої стоїть імперія. Ойкумена - ієрархічне спільнота християнських країн, і місце кожного народу в ній може визначити лише її голова - імператор [6, 22].

У первинному християнстві образ ідеального християнського імператора створено не було. Римська імперія протиставлялася "царству божому", і сам відхід у християнство означав як відмову від традиційної системи античних цінностей, так і неприйняття влади як такої. Але в міру того, як формувалася церква, йшла переорієнтація соціальної доктрини християнства і його ідеологічної спрямованості, змінювалося ставлення до влади і до образу самого імператора.

У III ст., коли зміна імператорів на престолі відбувалася з небаченою швидкістю, образ римського володаря сильно померк не тільки в очах християн, що піддавалися систематичним гонінням, а й в очах переважної більшості римських громадян. В цей же час відбувається поступове розмежування у відношенні до імператора і в розумінні його образу між кліром і рештою маси християн. IV століття було часом аварії античних ідеалів і початку формування середньовічного світогляду. Ця ломка суспільної свідомості була найтіснішим чином пов'язана з процесом християнізації, що охопила всі сфери життя Римської імперії. Усвідомлення необхідності союзу церкви й імперії і легалізація християнства в державі стали відправною точкою у формуванні образу християнського імператора [5, 7].

Василевс - помазаник божий - мав необмежену владу. Однак втулитися на престолі у Візантії було нелегко. Сама необмежена монархія європейського середньовіччя, імператорська влада у Візантії, виявлялася самої неміцною. Імператор верховодив синклітом, самовладно розпоряджався військом, купував щедротами духовенство, нехтував народом. ............