Юридичні гарантії законності державного контролю у сфері господарської діяльності

“Гарантія” – від французького “garantie” означає “забезпечувати”. Юридичний енциклопедичний словник визначає гарантію як один із засобів забезпечення використання зобов’язань, що застосовується тільки у відносинах між органами та організаціями . Гарантія означає також запоруку, умову, яка забезпечує будь-що [6, с. 111].

Із процесуальної точки зору поняття “гарантія” набуває значення необхідної умови для здійснення будь-якої дії. Теорією права визначено, що під гарантією розуміється система умов, засобів і способів, які забезпечують усім і кожному рівні правові можливості для виявлення, набуття та реалізації своїх прав та свобод [18, с. 80]. Адміністративне право покладає на гарантії додаткове значення – гарантоване забезпечення ефективності, дієвості виконання законів, інструменту захисту інтересів колективу та кожної окремої людини від незаконних дій.

Юридичні гарантії у сукупності із суб’єктивним правом у системі правового регулювання формують диспозитивну модель правового регулювання, в основу якої покладено принцип “дозволено все, окрім забороненого” [7, с. 478 – 483]. Особливого значення юридичні гарантії набувають у відносинах із контролюючими органами, особливо в аспекті захисту від службових зловживань їх посадових осіб.

У правовій літературі поняття гарантій тісно пов’язується із законністю через використання формулювання “гарантії законності”.

Законність — це суспільно-політичний режим, що полягає у пануванні права і закону в суспільному житті, неухильному здійсненні розпоряджень правових норм всіма учасниками суспільних стосунків, послідовній боротьбі з правопорушеннями і свавіллям у діяльності посадових осіб, у забезпеченні порядку й організованості в суспільстві [8].

Законність за своєю внутрішньою структурою включає в себе певний набір елементів:

1)  нормативний – джерела законодавства, які відповідають праву;

2)  поведінковий – відповідність юридичної практики нормам законодавства;

3)  контрольно-наглядовий – контроль і нагляд за точним та одноманітним виконанням норм права;

4)  відшкодувальний – відповідальність за порушення норм законодавства.

Законність – явище багатоаспектне і може бути принципом або методом діяльності, правового режиму. При цьому, законність як метод і законність як принцип формують законність як режим.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи, що контроль є діяльністю органів влади та їх посадових осіб, слід звернути увагу на законність як метод діяльності, який означає, що:

1) органи держави і посадові особи при здійсненні своєї діяльності, розробляючи і приймаючи рішення, спираються на принципи й вимоги законності;

2) при організації реалізації прийнятих рішень вони не виходять за межі своєї компетенції;

3) при здійсненні контролю за законністю дій учасників суспільних відносин вони додержуються правових процедур, використовують правові засоби і способи [15, с. 708 – 710].

Суб’єктами законності є, перш за все, органи державної влади та їх посадові особи [9].

Гарантії законності – це комплекс взаємопов’язаних об’єктивних умов та суб’єктивних факторів і спеціальних засобів, що забезпечують режим законності [5].

Серед таких гарантій виділяються дві сукупності комплексів гарантій – загальносоціальні та спеціально-юридичні. ............