3. Зовнішньоекономічні операції. Спільні підприємства (СП). Зарубіжні інвестиції та організація митної справи

Зовнішньоторговельна операція (ЗТО) – це комплекс дій суб’єктів (партнерів) різних країн, що передбачають здійснення торгового обміну і забезпечують такий обмін.

На практиці зустрічаються два підходи щодо висвітлення класифікації зовнішньоторговельних операцій.

• прямі експортно-імпортні операції, що використовуються при продажу та закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів; при експорті дорогого та габаритного обладнання; при експорті стандартного обладнання через закордонні філії; при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів; при державному продажу та закупівлі. Прямі зв'язки дають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидше просування своїх виробничих потужностей до потреб споживача;

• товарно-посередницькі операції, пов'язані з купівлею та продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угоди або доручення. Торгове посередництво – це досить широке поняття, яке включає значне коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка та завершення угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; здійснення технічного обслуговування. За деякими оцінками, з допомогою торгових посередників у світовий товарообіг втягується близько половини всіх товарів.

Використання торгово-посередницьких фірм дає певні переваги:

• не вимагається значних коштів для організації і збутової мережі на території країни-імпортера, бо такі фірми мають свою власну матеріально-технічну базу;

• звільнюється експортер від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару; краще використовується капітал торгово-посередницьких фірм на основі коротко – та довго – строкового кредитування.

Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і повністю залежить від добросовісності посередника.

Торгово-посередницькі операції можна поділити на чотири види:

• з перепродажу, що здійснюється торговими посередниками від свого імені та за свій рахунок. Тут торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з покупцем. Розрізняються два види операцій з перепродажу. До першого виду належать операції, коли торговельний посередник виступає відносно до експортера як покупець. Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. Другий вид операцій, коли експортер і торговий посередник підписали договір про продаж товару на певній території у конкретний термін;

• комісійні операції, що здійснюються однією стороною, яка йменується комісіонером, за дорученням іншої сторони, яку називають комітентом, укладанням угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємні відносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару, комісіонер же не купує товар (він залишається в руках експортера). Але для третьої сторони (покупця) стороною договору виступає комісіонер, а комітента він може навіть і не знати. ............