Аналіз фільму О. Довженка \"Арсенал\"
    Кіностудія: ВУФКУ (Одеса)
    Рік: 1929 Режисер: Олександр Довженко Сценарист: Олександр Довженко Оператор: Данило Демуцький Художники: Вадим Меллер, Йосип Шпінель Композитор: Ігор Белза Композитор відновлення: В\'ячеслав Овчінніков Актори: Семен Свашенко - Тимош Амвросій Бучма - німецький солдат, якого вбито звеселяючим газом Дмітрій Ердман - німецький офіцер, Сєрґєй Пєтров - німецький солдат Микола Надемський, Микола Кучинський Георгій Хорьков - солдат Червоної Армії М. Міхайловський - націоналіст А. Євдаков - цар Микола ІІ О. Мерлатті Лучано Альбертіні - Рафаель Петро Масоха Т.Вагнер Борис Загорський
    Вступ.
    
    "Ця картина, як музика чи поезія, засвідчує своє значення повільно, поступово, дедалі красномовніше щоразу, коли її дивишся" Дж. Ш. Гамільтон [3; 40] "Арсенал - це, на мою думку, фільм високого класу кінематографічної продукції... Це - великий фільм" А. Барбюс [3; 30]
    "Арсенал" є третім повнометражним фільмом Олександра Довженка. Це революційна епопея, кінопоема, в основі сюжету якої лежить трагедія національної поразки і робітниче повстання на київському заводі "Арсенал" проти Центральної Ради та військ УНР в січні 1918 року. В 1925 році на Одеській кіностудії Лесем Курбасом був поставлений фільм "Арсенальці". Через два роки О. Довженко створив свій фільм на ту ж тему на основі сценарію, наданого ВУФКУ учасником подій М. Патлахом під заголовком "Січневе повстання у Києві 1918 року" (сценарій пізніше був драматургічно перероблений Довженком).
    У трактовці подій фільм виявився неоднозначним. Одні вважали його поступкою владі, яка не припиняла звинувачувати Довженка в націоналізмі, особливо після виходу фільму "Звенигора". Інші вважали картину непрямим закидом націоналістам у тому, що вони втратили Україну, адже сам Довженко був свідком боїв за взяття столиці різними військами, як рядовий Української національної армії. Про події він розповідає з великою достовірністю та щирістю, від чого цей стовідсотково більшовицькій твір не втрачає відчуття щеми автора за втраченим [6; 21-25].
    Юрій Лавриненко в своїй книзі "Розстріляне Відродження" про цю роботу Довженка пише так:
    "Щоб уможливити собі дальшу працю в кіно, Довженко мусив зробити у другому своєму фільмі "Арсенал" (1929) політичну концесію Москві, змалювавши повстання проти Центральної Ради, яку Довженко сам же і захищав у 1917-18 роках. Ця концесія, як видно це і з натяку в його "Автобіографії", завдала йому "великого болю". А проте Довженко показав красномовними експресіоністичними засобами красу і силу української людини, що невмируще стоїть в осередді самої смерті".
    "Арсенал" вважають одним з найвидатніших експресіоністських фільмів українського кіно. Серед усіх картин режисера він-найбагатший на кінематографічні знахідки: пряме авторське втручання у події, провокація глядача, психологічні паузи. Такою ж знахідкою була й праця з запрошеними неакторами. Режисер спілкується особисто з кожним, він провокує і робить так, що неактор забуває про камеру, і не грає, а діє. На роль головного героя Тимоша, червоного робітника заводу, Довженко запрошує Семена Свашенка, який грав раніше у "Арсенальцях" Леся Курбаса. Кінцевою сценою, де обстріляний і, напевне, загиблий герой наступає на ворогів далі й далі, Тимош нагадував Олексу Довбуша, від якого відскакували кулі. ............