Доповідь на Літній лабораторії Росії і Східної Європи в Іллінойському університеті (Урбана-Шампейн), 2006 рік
З іменем Івана Франка - діяча з колосальним духовним доробком, рівного якому за різноманітністю і широтою творчого діапазону та його багатству немає в історії України, - пов'язана ціла епоха української культури. Як дослідник історії літератури, фольклорист, історик та мовознавець він постійно звертався і до вивчення попередніх епох культурного розвитку, його глибоко цікавило і "Слово о полку Ігоревім", і діяльність Івана Вишенського, і творчість Шевченка, і поезія Лесі Українки; він уважно вивчав і літописи, і архіви, щоб осягти велич української історії та культури. До українського читача він доносив Данте, Шекспіра, Гавлічка-Боровського та ін. І в той же час нищівно розвінчував декадентство в мистецтві на грані XIX і XX століть. І. Франка захоплювали всі кращі досягнення світової літератури й наукової думки, на основі їх все своє життя він збагачував скарбницю української культури.
І. Франко був першорядним письменником, виключно талановитим поетом, видатним перекладачем, чудовим публіцистом, журналістом, організатором українського літературного процесу, невтомним редактором. Сьогодні поза спадщиною Івана Франка, цього, за влучним визначенням ще його сучасників, справжнього велетня думки і праці, неможливо уявити української культури, неможливо вивчати історію літературного процесу і суспільної думки.
Зі сказаного зрозуміло, яке важливе значення має вичерпна бібліографія творів і праць І. Франка та літератури про нього. Науковий огляд щодо бібліографічного забезпечення франкознавства показує і певні досягнення, і проблеми. Відсутність повноцінного бібліографічного забезпечення вносить значну складність в роботу не лише дослідників-літературознавців, але й вчених всіх інших ділянок суспільних наук в Україні. Ця складність обумовлена особливо тим, що Франкова спадщина розкидана по найрізноманітніших виданнях, журналах і газетах різними мовами - українською, польською, німецькою, російською, чеською, болгарською, англійською тощо. Багато його статей з'являлось під псевдонімами, криптонімами і взагалі анонімно. Ряд праць і творів Франка опубліковано в різних періодичних виданнях після його смерті. Критичні праці про нього і переклади художніх творів письменника з'являлись в багатьох країнах світу. Все це повинна б розкрити повна бібліографія по франкознавству, потреба в якій сьогодні відчувається виключно гостро. Проте, здійснення її вимагає ґрунтовної підготовки і великих зусиль дослідників та бібліографів. Чимала підготовча праця в цьому напрямі вже здійснена. Проведений аналіз свідчить, що бібліографічна та й дослідна робота переважно пожвавлюється перед ювілейними подіями. Можна констатувати циклічність такої роботи. До огляду включено тільки ґрунтовні бібліографічні посібники.
Першою серйозною спробою бібліографії Франка був "Спис творів Івана Франка за перше 25-ліття його літературної діяльності; (1874-1898)", складений товаришем та ідейним однодумцем письменника Михайлом Павликом з нагоди ювілею І. Франка і виданий у Львові в 1898 році. Цей покажчик є виключно цінною бібліографічною франкознавчою працею, бо він розкриває багато анонімних статей І. ............
