Свята рівноапостольна велика княгиня Ольга (у хрещенні Олена), дружина Київського князя Ігоря, увійшла в історію як великий творець державного життя й культури Київської Русі. Ольга – перша жінка на Русі, віднесена Церквою до лику святих.
Стать цієї державної жінки є однією з найцікавіших загадок середньовічної історії. Загадкове саме її походження, овіяне чисельними легендами і переказами. «Повість минулих літ» оповідає, що в 903 р. із Пскова молодому князю Ігореві привели дружину Ольгу. За однією легендою Ольга – дочка простого перевізника, за іншою – дочка боярина, ще інші джерела оповідають про князівське походження. Існує також гіпотеза, що княгиня Ольга – дочка князя Олега, бо ім'я Ольга, Олег – Helga – у скандинавських мовах означає «мудрий», «віщий», «святий».
Найбільш вірогідна теорія про болгарське походження княгині Ольги. Володимирський літопис повідомляє, що «Ігоря же жени (Олег) в Болгарах, поят же за него княжну, именем Ольгу. И бысть мудра велмы…». «Й приведоша ему жену от Плескова именем Ольгу».
Місто Плесков – болгарський град, який під пером численних переписувачів літопису перетворився у більш відомий східному слов'янству град Псков. Втім, є думка, що Псков колись також мав назву Плесков, а згодом перетворився у Псков під пером літописців. Думка ця нейтральна, оскільки літописців люди не читали в ті часи, літописи – це не популярна щоденна преса, і ніхто не міг знати, як і що пишуть літописці. А в народній пам'яті не збереглося імені Плескова. Перша згадка Пскова в літописі під датою 903 рік у зв'язку з одруженням Ігоря та Ольги.
В «Житії» Ольги також вказується, що вона народилася в «Плесковой стране». Деякі сучасні дослідники вважають, що болгарське походження княгині Ольги могло б дати цікаве пояснення такій дивовижній пристрасті її сина Святослава до Болгарії, який в період занепаду Болгарського царства більше за візантійців мав право на болгарський престол.
Багато таємниць, які зараз намагається розв'язати історична наука, пов'язані з родиною Ольги. Можливо, вона була близькою родичкою, або навіть внучкою знаменитого царя Болгарії Симеона.
В легенді розповідається, як одного разу син князя Рюрика Ігор під час полювання захотів переправитися на інший берег річки. Він гукнув юнака, який правив човном, і, коли той підплив, з подивом помітив, що то була дуже вродлива дівчина. Коли він заговорив з нею, то був зачарований її розумом та скромністю. Не лише зовнішньою вродою, а й надзвичайною красою розуму й серця, цнотливістю й чистотою, бо не спокусилася на двозначні натяки молодого Ігоря. Вона запала йому в душу і через кілька років милістю Божою молодий князь, згадавши про цю незвичайну дівчину-красуню, назвав її своєю нареченою.
Народ опоетизував образ юної Ольги, доньки звичайного перевізника, яка завдяки своїй мудрості піднялася до князівського престолу.
Юність княгині Ольги збіглася в часі з другою половиною правління Олега, часом бурхливих подій – походів на Візантію, Прикаспій, військових перемог і поразок, злетів і падінь.
Кожна з тих подій навіки закарбувалася в серці мудрої й мужньої княгині, яку Боже Провидіння ніби готувало до власних висот і випробувань, а найвищою стала її духовна висота – Богоспілкування, прийняття нею святого таїнства хрещення, а також сприяння поширенню християнства на Русі ненасильницькими методами.
З історії відомо, що близько 913 р. ............
