Зміст

1. Предмет і метод культурології

1.1. Культурологія як тип соціальної теорії

2. Людина, культура, взаємодія матеріальної і духовної культури

2.1. Особа як суб’єкт культурології. Функції культури в людській діяльності

3. Культура і цивілізованість. Культура і суспільство

4. НТР і доля культури

 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД КУЛЬТУРОЛОГІЇ

1.1.  Культурологія як тип соціальної теорії

Поняття про культуру виникло ще в античності. Воно позначало стан суспільства і особи протилежне варварському. Саме слово "культура" перекладається з латині як "обробіток", "обробка" і первоначально служило для характеристики землеробства, тобто рівня розвиту виробництва. Поступово його значення розширялося . У середні століття поняття "культура" стало служити для якісної оцінки особових і суспільних творчих сил . Шлях від варварства до культури, ототожнюється  з християнським віросповіданням, розвертається в часі і дає картину еволюції суспільства від створення миру, від язичества - до  повної  християнізації  людства .

Поштовхом до виникнення власне культурології послужила невіра в ідею направленого поступального прогресу, з появою нових технічних засобів, розвитком науки і освіти .

Сумнів в ідеї механічного, приреченого прогресу створив передумови для принципово нових підходів до аналізу соціальних явищ. Специфічне розуміння культури пов'язане із становленням в кінці ХVIII - початку ХIХ ст. романтизму як художнього напряму і специфічного бачення миру. У своєму пошуку ірраціональної, духовної романтики прагнули виявити неповторну своєрідність національних рис в характері, побуті, способах існування і діяльності народу .

Саме в надрах національної філософії зародилася культурологія . Як соціальна теорія культурологія розглядає суспільство як результат реалізації специфічних духовних принципів, зафіксованих в релігії, філософії, мистецтві т.і. Предметом культурології, являється, сама культура . Але під культурою розуміється унікальний соціальний організм, що має власні закони існування, які обумовлені специфікою перевалюючих цінностей  орієнтацій.

   Історія в культурології предстає не як початкова керівна ідея, а як проблема. Під питання ставиться і саме розуміння історії як послідовного одноманітного процесу розвитку суспільства, і можливість здійснення такого процесу в майбутньому. Звідси виникає і проблема взаємодії культур, яку загострює диффузіонізм (жорстка концепція культурології заперечує можливість взаємопроникнення культур).

Тут же виникає проблема вивчення культури з інших соціальних явищ. Проблема ускладнюється тим, що все попереднє соціальне знання організоване як опис безперервного історичного процесу. В цій ситуації необхідно визначити суть культури . Оскільки історичні стереотипи долаються насилу, багато дослідників обмежуються створенням типології культур.

Якщо основною задачею історизму є вивчення рушійних сил історії і  виявлення основного ( загального ) закону розвитку людства, то перед культурологією стоїть безліч конкретніших проблем : вивчення рушійних сил і особливостей розвитку кожної окремої культури .

Найважливіша особливість культурології полягає у тому, що вона допускає ідею неминучої смерті культури, тобто кожного окремого соціального організму . ............