ЗМІСТ
    
    1. Транспорт цисплатина 2
    2. Внутрішньоклітинна мішень цисплатина 4
    3. Вплив цисплатина на клітинний цикл та індукція апоптозу 5
    4. Механізми резистентності пухлинних клітин до цисплатина 7
    4.1. Механізми клітинної резистентності на
    рівні цитоплазматичної мембрани 7
    4.2. Внутрішньоклітинні тіолові детоксикуючі системи 9
    4.2.1. Система глутатіону 9
    4.2.2. Металотеонеіни 10
    4.3. Репарація пошкоджень ДНК 11
    4.4. Зміни генома, що асоційовані з резистентністю
    до цисплатина 15
    
    Список використаних джерел 21
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    Цисплатин є одним з найбільш загальновживаних препаратів у лікуванні солідних пухлин людини. Однак ефективне застосування цисплатина у клініці часто лімітується токсичністю препарату та розвитком резистенстності до нього. Резистентність до цисплатина має комплексний характер і пов`язана з рядом особливостей пухлинних клітин, включаючи зміни в проникності цитоплазматичної мембрани, підвищення активності детоксикуючих та репаративних систем клітини, порушення експресії генів fos, nm23, p53, mdm2, bcl-2 та інші. Порушення біохімічних сигнальних шляхів апоптозу також можуть бути основою для розвитку резистентності. Розуміння молекулярних основ дії цисплатина та механізмів розвитку резистентності до нього дозволять значно покращити результати клінічних випробувань препарату.
    1.Транспорт цисплатина
    Взаємодія цисплатина з плазматичною мембраною є першою щаблею багатостадійного процесу реалізації цитотоксичного ефекту препарату. Ступінь пошкодження мембран цитостатиком залежить від текучості їх ліпідної компоненти, яка визначається швидкістю проходження процесів перекисного окислення ліпідів [1].
     На сьогодні існують дві гіпотези поглинання препарату пухлинною клітиною. Більш аргументована гіпотеза пасивного транспорту, основана на фактах відсутності інгібування переносу цисплатина за допомогою його структурних аналогів та проникнення цисплатина в клітину без насичення до межі його розчинності у культуральному середовищі [2]. Але ряд вчених відстоює ідею існування активного транспортера цисплатина. У 1984 році був відкритий інгібітор синтезу протеінів бензальдегід, який послаблював цитотоксичний ефект цисплатина за рахунок зменшення його накопичення в клітині. Інший відомий інгібітор білкового синтезу - циклогексамід не мав такого ефекту. Це й стало основою для заключення, що бензальдегід якимось чином безпосередньо реагує з мембранним білком-транспортером, уповільнюючи таким чином проникнення цисплатина у клітину [3].
     Піздніше було знайдено, що альдегідні похідні пиридоксаль та пиридоксаль-5-фосфат також значно послаблюють цитотоксичну активність цисплатина. ............