План
Вступ
Розділ І. Лінгвістичні особливості функціонування односкладних особових речень у поезії Івана Драча
1.1 Характеристика означено-особових односкладних речень
1.2 Односкладні неозначено-особові та узагальнено-особові речення
Розділ ІІ. Безособові односкладні речення та специфіка їх уживання у поетичному мовленні
Розділ ІІІ. Інфінітивні односкладні речення у творчості Івана Драча
Розділ ІV.Особливості уживання номінативних односкладних речень у збірці “Сонце і слово” І.Драча
Висновки
Бібліографія
Вступ
Односкладні речення — цілком самостійні синтаксичні одиниці, які мають широкі виражальні можливості і специфіку уживання у всіх стилях мовлення. Вони не протиставляються двоскладним і не є їх варіантами з випущеними підметом чи присудком, не вимагають вони поновлення другого головного члена і не можуть бути доповнені ним без зміни змісту висловленого. Вони розглядаються на сучасному етапі розвитку синтаксиса як тип простого речення, структурно-предикативна основа якого грунтується на функціонуванні єдиного поширеного або не поширеного залежними компонентами головного члена, що виступає засобом вираження предикативності [25, 395]. Головний член односкладного речення не співвідносний ні з підметом, ні з присудком, хоч формально може уподібнюватися до одного з членів двоскладного речення.
. В академічному синтаксисі української мови використано усталену у сучасному слов´янському мовознавстві класифікацію односкладних речень, за якою виділяють односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні [23]. В енциклопедії “Українська мова” подається внутрішньотипологічна класифікація односкладних речень, в основу якої покладено взаємодію граматичних і семантичних ознак дієслівних, іменникових і прислівниклвих форм, що зумовлюють поділ на означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні та генітивні односкладні речення [25 ].
В сучасному українському синтаксисі поряд з односкладними функціонує і термін “одноядерні речення” (І.Слинько, Н.Гуйванюк, М.Кобилянська) [21], названі вчені “одноядерні речення” поділяють на одноядерно – двокомпонентні і одноядерно - однокомпонентні. Раніше односкладні речення класифікували на основі тих головних членів двоскладного речення, з якими співвідносний головний член односкладних речень, або їх відсутності ( О.Синявський) і виділяли безпідметові речення, безприсудкові односкладні речення. Інщий мовознавець Л.Булаховський виділяв безособові і відносно-безособові та називні речення. У 80-х рр. ХХ століття з´являється монографічна праця В.Д.Горяного “Синтаксис односкладних речень” , у якій він класифікує односкладні речення на особові та безособові [ 6], підставою для такого поділу слугували семантика і значення суб´єктів як носіїв предикативної ознаки, наявність / відсутність граматичної особи [6,20]. В особових реченнях ця особа виражена дієслівними закінченнями головного члена речення, в безособових такої особи немає і бути не може. Односкладні особові речення за формами вираження головного члена (суб´єкта) В.Горяний поділяє на : 1)речення з означеним суб´єктом (означено-особові), 2)речення з неозначеним суб´єктом (неозначено-особові), 3) речення з узагальненим суб:єктом (узагальнено-особові). ............
