Огляд традиційних теорій особистості

І звичайні люди, і вчені-психологи дотримуються теорій особистості, які містять два основних припущення про людське поводження, що випливають, очевидно, з повсякденного соціального досвіду.

Перше й найбільш основне припущення полягає в тому, що безліч ситуацій, що мають місце в соціальному житті, а можливо, навіть більшість, викликає в різних людей явно несхожі реакції. Справді, саме картина подібної розмаїтості реакцій спонукує як звичайних людей, так і професійних психологів ставити розходження в диспозиціях на перше місце.

Друге припущення, у не меншому ступені узгоджено з повсякденним соціальним досвідом, полягає в тому, що у своїх реакціях на різні ситуації люди проявляють досить високу погодженість, а отже, і досить високу передбачуваність поводження. Відомість воєдино цих двох припущень дає нам основну посилку повсякденного диспозиціонізму, що складається в тім, що мінливість, що з'являється нашому погляду, реакцій різних людей на ту або іншу ситуацію відображає не випадковий характер або недетермінованість цих реакцій, а чітко помітні й стійкі особистісні властивості, з якими приходять у дану ситуацію різні її учасники.

Відповідно до цього робота дослідника особистості починається із двох взаємозалежних завдань: з виявлення найважливіших особистісних властивостей, що визначають поводження людей взагалі, і з пошуку способів виміру цих властивостей в окремих індивідів. Наступна, більше теоретична по характері завдання психолога особистості укладається у виявленні закономірності в тих способах, якими окремі властивості співвідносяться один з одним, створюючи структуру особистості. Останніми (один по одному, але, звичайно, не по суті) випливають питання особистісного розвитку й особистісної зміни. Яким образом індивідуальні властивості спочатку розвиваються, а потім зберігаються або трансформуються внаслідок досвіду й суб'єктивних інтерпретацій даного досвіду індивідом?

Дослідники звичайно приймалися за рішення цих завдань, будучи переконаними в тім, що, незважаючи на наявність величезних методологічних проблем, що лежать у фундаменті подібних досліджень теоретичні посилки є в основі своєї зовсім правильними. Будь-якому спостерігачеві, будь те теоретик або звичайна людина, здається очевидним, що люди відрізняються друг від друга по своїх реакціях і по вартим за цими реакціями особистісним якостям. Майже настільки ж очевидним представляється й те, що поводження людей у різних ситуаціях несе на собі відбиток того, ким вони є й що собою представляють. Здається, що люди разюче відрізняються друг від друга по ступені дружелюбності, чесності, залежності, імпульсивності й іншим якостям, що проявляється ними в різних ситуаціях протягом життя.

Наш життєвий досвід підказує, що існує впорядкованість в організації особистості. Нам здається, що особистісні якості утворять чітко помітні й організовані кластери ("пучки"), що дозволяє говорити про існування екстравертів, соціопатів, авторитарних особистостей, маміїв, бонвіванів і незліченної безлічі інших "типів" особистості. Справді, якби подібних погоджених і властивостей, що піддаються діагностиці, особистості не існувало, було б важко пояснити, чому люди, що говорять на одному з нами мові, знаходять зручним винаходити й постійно застосовувати сотні й навіть тисячі термінів, які всі ми розуміємо й застосовуємо. ............