Правове регулювання вільних економічних зон Випускна робота Виконав Студент 4 курсу денної форми навчання спеціальності 6.060100 "Правознавство" освітьно-кваліфікаційного рівня "бакалавр з права" Єлісеєв Олексій Володимирович Міністерство освіти і науки України Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" Кафедра правознавства Київ 2003 Вступ
    РОЗДІЛ 1.
    Історія, поняття, порядок створення та ліквідація ВЕЗ.
    Історія створення ВЕЗ.
    1.2. Поняття та порядок створення ВЕЗ
    1.3. Ліквідація ВЕЗ
    РОЗДІЛ 2.
    Управління вільними економічними зонами та особливості їх функціонування. Особливості державного регулювання та внутришньої організації ВЕЗ.
    2.1. Управління вільними економічними зонами та особливості їх функціонування.
    2.2. Особливості державного регулювання та внутришня організація ВЕЗ
    РОЗДІЛ 3.
    Світовий досвід щодо функціонування і організації вільних економічних зон.
    3.1. Основні форми ВЕЗ світу.
    3.2. Уроки світового досвіду фунціонування та організації вільних економічних зон.
    РОЗДІЛ 4.
    Вільні економічні зони України: основні напрямки і стратегії їх розвитку.
    Висновок. Вступ
    Одним з потенційних факторів сприяння розвитку відносин України з провідними державами Західної Європи та її інтеграції до європейських структур співробітництва і безпеки є "стратегічна відкритість" обох партнерів. І Україна, і Європейська спільнота (інституції та національні держави) формують стратегії свого розвитку, намагаються визначити свої специфічні ролі та моделі виживання у майбутньому. Ці пошуки ідентичності у швидкозмінному середовищі надають можливість партнерам брати активну участь у визначенні цілей та пріоритетів один одного.
    Такий процес відбувається вже сьогодні. Згадаймо, наприклад, зусилля України гарантувати нерозповсюдження ядерної зброї на території нових членів НАТО чи активність Ради Європи у переконуванні України відмінити смертну кару.
    Однак стратегічна відкритість і геополітична невизначеність можуть стати бар'єрами на шляху інтеграції України в європейську спільноту. Понад те, внутрішні загрози безпеці України (у першу чергу - конфліктогенний процес формування й посилення національних і місцевих політичних та економічних еліт, нехтування демократичними нормами у повсякденному житті української влади й суспільства тощо) можуть відволікти увагу від "зовнішніх" зносин з державами Західної Європи, що не пропонують адекватних рішень для гострих внутрішніх протиріч України.
    Щоб запобігти "відвертанню від Європи", слід не лише підкреслювати геополітичне значення поглиблення двосторонніх зв'язків з країнами цієї частини континенту, посилення інтеграційних процесів, а й демонструвати практичну корисність такої співпраці, перспективи адаптації європейського досвіду на українських теренах. Один з можливих сценаріїв поглиблення інтеграційних процесів запропоновано далі.
    Для оптимізації політики на західному напрямку слід було б повніше використовувати переваги поліархічної моделі, що склалася у двосторонніх відносинах держав Західної Європи. ............