1. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження, спрощення у групах приголосних. Відбиття цих явищ на письмі

Звуки зреалізовують себе, сполучаючись з іншими звуками, у результаті чого виникає уподібнення одного звука до іншого, розподібнення, вставляння і випадання, чергування і злиття звуків. Це певною мірою нагадує хвилювання моря, коли одна хвиля, наздогнавши попередню, покриває її, — і так твориться заспокійливо-бентежна чи громова музика моря (І.Фаріон).

Сучасні школярі – це мобільні мовні особистості. У справах виявляють ініціативу, впевненість, прагнення до спілкування. Однак диктанти “рясніють„ словами київски, україньці, посьпіхом, творчісьтю, блищий, зупинеться, вітпочити, піттримка, с татом. Чим зумовлені такі помилки? Як на вимову сумнівного звука впливають звуки, що знаходяться поряд? Обговоріть цю проблему у класі.

◊ Прочитайте і запишіть наведені вище слова правильно. Перевірте написання і звучання за орфографічним і орфоепічним словниками. З тлумачного словника і словника лінгвістичних термінів випишіть словникову статтю до слова асиміляція.

◊ Запишіть фонетичною транскрипцією подані слова: з татом, з животиком, з широкою посмішкою, з сіллю. Які особливості вимови перших двлх звуків?

Перед кожним словом вжито один і той самий прийменник. Значення його не міняється, але звучить він кожного разу по-іншому: фонема /з/ передається звуками [с], [ж], [ш], [с']. Чому?

Отже, на артикуляцію /з/ впливають сусідні, наступні звуки. Як наслідок, наступні звуки підпорядковують звук [з] повністю або частково, зробивши глухим, м'яким або шиплячим. Таке явище називається асиміляцією (assimilatio – уподібнення).

◊ Прочитайте. Які терміни в тексті для вас нові? З'ясуйте їх значення за словниками. Складіть план статті у вигляді запитань.

Звуки, взаємодіючи у мовному потоці з іншими звуками, пристосовуються до інших. Наприклад, у слові зозуля звук [з] перед наступним [у] огублюється. Коли поряд стоять звуки однієї групи – обидва голосні або обидва приголосні, один із них, попередній у вимові може уподібнюватися до наступного. Наприклад: у слові [проз'ба] глухий [с'] перед дзвінким [б] одзвінчується, перетворюючись на дзвінкий [з'].

Асиміляція приголосних — поширене явище в українській мові.

Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією (від лат. dissimilis – несхожий), коли при взаємодії однакових звуків один з них втрачає які-небудь спільні ознаки.

Прикладами таких слів є рушник, рушниця, сердешний, мірошник, соняшник, вищий, кращий, срібло, хто.

Наприклад слово кращий утворювалося так: [красший] - [крашший] - [крашчий].

 

Таблиця. Види асиміляції звуків

за напрямком

регресивна (якщо наступний звук уподібнює собі попередній)

прогресивна (якщо попередній звук уподібнює собі наступний)

за суміжністю

контактна (звуки стоять поряд)

дистантна (звуки знаходяться поряд, але в різних словах)

за характером за дзвінкістю, глухістю, м’якістю, місцем творення, способом творення

 

◊ Прочитайте текст. Поміркуйте, як у вірші М.Вінграновського “Звичайна собі мить” фонеми /з/, /с/, /ц′/ створюють картину, зіткану із серпанку і напоєну росами й дощами. ............