Соціально-економічне становище Галичини в складі Австро-Угорщини

Територія, що входила до складу Австро-Угорщини під назвою “коронного краю” – Галичини, займала простір у 78.501.73 кв.км. [5, c.154], що становило 26,16 % території всієї Австро-Угорської імперії. Межі Галичини проходили на півночі і сході з Росією (Царством Польським, Волинською, Подільською і Бессарабською губерніями), на півдні – з Буковиною і Закарпаттям, на південному заході – з Сілезією.

За переписом від 31 грудня 1910 року у Галичині проживало 8.025.675 чоловік населення, при густоті 102 чоловіки на 1 кв.км. [3, c.154].

В адміністративному відношенні цей край поділявся на 81 повіт [8, c.4-5], з яких 30 становили Західну Галичину, населену переважно польським населенням і 51 повіт – Східну Галичину, населену в основному українцями. У той же час населена українцями Буковина була виділена в окремий адміністративний район, а територія Закарпаття була включена до складу Угорщини.

Територія Східної Галичини становила 55.335.032 кв.км. [4, c.5].

Кордон між Східною і Західною Галичиною проходив по західній лінії Сяноцького, Березовського, Перемишльського і Ярославського повітів. До повітів Східної Галичини відносились: Бережани, Березів, Бібрка, Богородчани, Борщів, Броди, Бучач, Городенка, Городок, Гусятин, Добромиль, Долина, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Заліщики, Збараж, Зборів, Золочів, Калуш, Камінка Струмілова, Коломия, Косів, Ліско, Львів, Мостиська, Надвірна, Перемишль, Перемишляни, Підгайці, Печеніжин, Рава-Руська, Рогатин, Рудки, Самбір, Скалат, Сколе, Снятин, Сокаль, Станіслав, Старий Самбір, Стрий, Сянок, Теребовля, Тернопіль, Товмач, Турка, Чесанів, Чортків, Яворів і Ярослав.

У 1910 році Східна Галичина налічувала 5317158 мешканців [8, c.27], причому населення її становило 66,5 % від загальної кількості краю.

За даними офіційної статистики населення Східної Галичини в 1910 році поділялося за національною ознакою таким чином: українців – 3132233 чоловік, або 58,9 %, поляків – 2114792 чоловік, або 39,8 %, німців – 64845 чоловік, або 1,2 %, інших – 5288 чоловік, або 1,1 %. Варто, однак, зазначити, що ці дані не відповідали дійсності, оскільки до польської національності були віднесені і євреї, а кількість українського населення була явно применшена.

Статистичні дані про віросповідування дають можливість дещо уточнити розподіл населення Східної Галичини за національною ознакою. Так, греко- католиків було 3293073 чоловік, або 61,72 %, римо-католиків – 1349626 чоловік, або 12,35 %, інших – 34000 чоловік, або 0,64 % [9, c.4]. Однак і ці дані теж применшували кількість українців та збільшували кількість поляків.

Корективи в дані про національний склад населення Східної Галичини були внесені ще в 1900 році В. Охримовичем, котрий встановлював кількість українців у 64,5 %, поляків – у 21 %, євреїв – у 12,8 %, німців – у 1,2 % та інших – у 0,5 % [14, c.84], що необхідно мати на увазі і для визначення процентного співвідношення населення Східної Галичини в 1910 році.

Розподіл населення за національним складом по окремих повітах Східної Галичини давав таку картину: повіти, розташовані на південному сході (Надвірна, Коломия, Печеніжин, Снятин, Товмач, Городенка, Заліщики і Борщів), нараховували від 66 до 88 % українців, від 4 до 18 % поляків і від 8 до 20 % євреїв; прикарпатські повіти (Богородчани, Калуш, Долина, Рогатин, Бібрка, Жидачів, Стрий, Сколе, Дрогобич, Турка, Старий Самбір і Ліско) – від 64 до 86 % українців, від 5 до 20 % поляків і від 8 до 18 % євреїв; повіти північної частини Східної Галичини (Яворів, Рава-Руська, Жовква і Сокаль) – від 66 до 80 % українців, від 13 до 18 % поляків і від 8 до 15 % євреїв; повіти галицького Поділля (Гусятин, Чортків, Скалат, Теребовля, Тернопіль, Збараж, Броди, Камінка Струмілова, Зборів, Золочів, Перемишляни, Бережани, Підгайці, Бучач і Станіслав) – від 55 до 72 % українців, від 18 до 34 % поляків, від 8 до 18 % євреїв; повіти середньої Галичини (Львів, Городок, Рудки, Самбір, Добромиль, Мостиська, Чесанів, Перемишль і Ярослав) нараховували від 40 до 66 % українців, від 20 до 50 % – поляків і від 8 до 20 % – євреїв; у повітах Лемківщини (Сянок, Березів) українське населення було в меншості, однак, проживало компактно в південній гірській смузі вздовж угорського кордону [8, c.61-82].

У 1900 році в Східній Галичині нараховувалось 3773 населених пункти [8, c.60]. ............