ЗМІСТ

Вступ

Теорія раціональних очікувань

Висновок

Список джерел

Вступ

Важливу роль у русі економіки відіграють очікування людей щодо зарплати, цін тощо. Однак теорії, яка б пояснювала, як формуються очікування не було, незважаючи на те що проблема очікувань є багатогранною і суперечливою. Економісти-кейнсіанці взагалі не брали до уваги очікування у своїх моделях, хоча у теорії Дж.-М. Кейнса йшлося про очікувану граничну ефективність капіталу (єдину ставку дисконту, що може зробити дисконтну вартість очікуваних чистих прибутків від капітального активу рівною його ціні пропозиції, якщо ця ціна не зростає). Монетаристи, зокрема М. Фрідман, сформулювали теорію адаптивних очікувань. Вчені виходили з того, що фірми коригують свої очікування (і дії) з огляду на події, тенденції минулого, а також підтверджень або помилок минулих прогнозів. У такий спосіб оцінюється ймовірна ситуація на ринках товарів, динаміка цін, зміна кон'юнктури.

На таких судженнях ґрунтується теорія адаптивних очікувань, яка домінувала до початку 60-х років XX ст.

Теорія раціональних очікувань

Теорія адаптивних (лат. adapto — пристосовую) очікувань — теоретичний засновок, згідно з яким формування очікувань господарських суб'єктів відбувається шляхом екстраполяції тенденцій розвитку процесу в минулому.

Ознайомлення з механізмом формування очікувань необхідне, оскільки воно дає змогу збагнути вплив економічної політики на розвиток господарського процесу. Американський економіст Р.-Е. Лукас, глибоко проаналізувавши теорії своїх попередників і здійснивши дослідження сучасної ситуації, запропонував теорію раціональних очікувань.

Лукас (Lucas) Роберт-Емерсон (нар. 1937) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1995). Народився в м. Якіма (штат Вашингтон, США). Закінчив історичний факультет Чиказького університету. Однак ознайомлення з курсом економічної історії спрямувало інтерес Р.-Е. Лукаса до питань економіки, і він вступив на економічний факультет Чиказького університету. У 1964 р. здобув ступінь доктора економічних наук. У цьому університеті почалася його трудова діяльність на посаді лектора економічного факультету. У 1963 р. він — асистент професора економіки в Університеті Карнегі— Меллона. У той час там зібралася група молодих економістів (Дж. Мут, Т. Сарджент, Е. Прескотт та ін.), яка започаткувала перші дослідження утворення та динаміки очікувань. Саме тут сформовано основи його світогляду: у 1967 р. — доцент, а в 1970 р. — професор економіки.

З 1975 р. Р.-Е. Лукас працює професором економіки Чиказького університету. Упродовж восьми років був заступником керівника економічного факультету, а у 1986— 1988 pp. — очолював його. В цей період він активно співпрацює з авторитетними науковими виданнями. У 1972— 1978 pp. — помічник редактора «Журналу економічної теорії», з 1977 р. — заступник редактора «Журналу монетарної економіки», а протягом 1978—1988 pp. — редактор «Журналу політичної економії». Водночас продовжує активну наукову діяльність.

У 1979—1982 pp. Р.-Е. Лукаса обрано членом виконавчого комітету Американської економічної асоціації, а в 1987 р. — її віце-президентом. У 1982—1984 pp. — член ради Американського економетричного товариства, а з 1991 р. — її віце-президент. Член багатьох професійних та громадських організацій, редколегій наукових журналів.

Теоретичний доробок Р.-Е. ............