Удосконалення процесу здійснення підготовчих етапів систематизації банківського законодавства України
банківський законодавство інкорпорація консолідація кодифікація
Проведення систематизації вітчизняного банківського законодавства – досить складна процедура. Її ефективність багато в чому залежить від рівня організації роботи над нею. Адже це своєрідний і непростий процес, який вимагає відповідних послідовних дій. Складність процесу систематизації обумовлена обсягом нормативної фінансово-правової бази, що регулює банківську діяльність, та нестабільністю банківського законодавства.
У попередніх розділах даної роботи нами було запропоновано здійснити систематизацію банківського законодавства України у формах інкорпорації, консолідації та кодифікації, які фактично виступатимуть послідовними фазами процедури систематизації банківського законодавства. Розглянемо їх детальніше.
Початковими (первинними, базисними) фазами процедури систематизації банківського законодавства України є інкорпорація та консолідація. Щодо інкорпорації, то застосовуючи дуалістичний підхід, її необхідно здійснити у двох послідовних напрямках.
Перший напрям інкорпорації банківського законодавства передбачає систематизаційну діяльність Науково-дослідного інституту фінансового права, фахівці якого забезпечать глибоконауковий аналіз банківського законодавства України. І другий – коли інкорпорацією нормативно-правових актів, норми яких регулюють банківську діяльність в Україні, займеться Міністерство юстиції України згідно повноважень, наданих Верховною Радою України.
Варто зазначити, що за необхідності при інкорпорації фінансових нормативно-правових актів, виданих Національним банком України, Міністерство юстиції України може звернутися до нього і уповноважити здійснити деяку частину роботи по інкорпорації актів Національного банку України. Адже саме Національний банк України є інформаційно- статистичним осердям фінансово-кредитної системи нашої держави.
Повноваження уповноважених суб’єктів, які проводять інкорпорацію, є дуже своєрідними. Вони зумовлені, по-перше, межами правотворчих можливостей органу, який видав акт, і межами підвідомчої йому території, по-друге, юридичною чинністю актів, що включаються у збірник, і простором їх дії.
Крім того, вирішення усіх питань, порушених в інкорпорованих документах, має бути у компетенції відповідного органу, а його акти – мати рівну або вищу юридичну чинність порівняно з тими, які увійшли до збірника. Тільки за дотримання цих умов інкорпоратор має право вносити у раніше прийняті акти зміни, викликані новими умовами життя. Якщо ж інкорпоратор неспроможний здійснити такі завдання, то він має право звернутися з пропозицією до відповідних правотворчих органів [7; с.174].
Після проведення інкорпорації банківського законодавства у таких двох напрямках, необхідно об’єднати результати таких інкорпорацій, внаслідок чого будуть усунуті недопрацювання та можливі неточності в інкорпорованих збірниках.
Усі результати попередньої інкорпорації банківського законодавства передаються іншому уповноваженому суб’єкту систематизаційного процесу. Таким суб’єктом має стати Комісія із систематизації банківського законодавства, яка об’єднає отримані дані. ............