Українські поети-лауреати Національної премії ім. Т.Г.Шевченка

„Ми тебе не забули,

ТАРАСЕ!”

                

    Підготувала:

учениця 10В класу

спеціалізованої СЗШ №7

м. Бровари

                                              - 2007 рік -

Святково прибраний кабінет. Великий портрет Шевченка, прикрашений вишитим рушником, виставка творів українських поетів – лауреатів Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, вислови про Шевченка, ілюстрації. На почесному місці – „КОБЗАР”...

       Ти, як небо, став широкоплечо

       Над літами, що упали в грузь:

       Віку двадцять першого предтечо,

       Я до тебе одного молюсь.

                                                Дмитро Павличко

       Твої пісні нас кликали в бою,

       До перемог вели нас за собою.

       Ми огненну поезію твою

       Взяли собі в житті за світлу зброю.

                                                 Володимир Сосюра

Коли не стало Шевченка, в поезіях, присвячених його пам'яті, чути було не тільки смуток і глибоку тугу, а й розуміння того, що означає ця Людина для України, для всього слов’янства. Місце поховання поета стало святим.

Олена Пчілка, вкотре побувавши на Чернечій горі, писала:

      Я чую дух святої сили

      Під тим проречистим хрестом.

      І до великої могили

      Я прихиляюся чолом.

 

З Буковини, з-над пруту й Черемошу, долинув голос Юрія Федьковича, Шевченкового послідовника:

     Спомянімо ж, пани-браття,

     Святого ми нині

     Не вмерлого, а живого, -

     Бо слово не гине.

 

Доля України, рідного народу була для Шевченка болем серця і найпершою турботою. У вірші „На роковини” Леся Українка наголошувала на вірності поета батьківській землі і її поневоленому люду:

    Він перший за свою любов

    Тяжкі дістав кайдани,

   Але до скону їй служив

    Без зради, без омани.

   Усе знесла й перемогла.

    Його любові сила,

   Того великого вогню

    І смерть не погасила.

 

Українські поети новітнього часу створили Шевченкові вікопомний пам’ятник зі своїх творів. Мудрі вірші, в яких по-філософськи узагальнюється визначальна роль Шевченка в історії України, написав Максим Рильський. Його знамените „Слово про рідну матір” починається рядками:

    

     Благословен той день і час,

     Коли прослалась килимами

     Земля, яку сходив Тарас

     Малими босими ногами.

 

Шевченкові присвячували свої поезії Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Борис Олійник, Василь Симоненко, Іван Драч та інші поети. З високим пієтетом ставилися до нього митці слова української діаспори. Великий поет-емігрант Євген Маланюк написав про нашого пророка прекрасного вірша – „Шевченко”.

     Не поет – бо це ж до болю мало,

     Не трибун – бо це лиш рупор мас,

     І вже менш за все – „Кобзар Тарас” -

     Він, ким зайнялось і запалало.     

     Скорше – бунт буйних майбутніх рас,

     Полум’я, на котрім тьма розтала,

     Вибух крови, що зарокотала

     Карою за довгу ніч образ. ............