ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.І. Мечникова

ЯРМОЛЕНКО ГАЛИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 811.161.2'367.622

ВІДДІЄСЛІВНІ ІМЕННИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В КОГНІТИВНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Одеса – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник : доктор філологічних наук, професор

Селіванова Олена Олександрівна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького, професор

кафедри загального та російського

мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Валюх Зоя Орестівна,

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г. Короленка,

завідувач кафедри філологічних дисциплін;

кандидат філологічних наук, доцент

Боєва Евеліна Володимирівна,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет імені К.Д. Ушинського, доцент

кафедри української філології.

Захист відбудеться 23 травня 2008 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24 / 26, ауд. 165 а.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано 21 квітня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку вітчизняної лінгвістики позначений особливою увагою до мови як унікального феномену етнічної свідомості й культури. Специфіку етносвідомості, її пізнавального механізму в мові відображають номінативні процеси та їхні результати. Своєрідну групу похідної лексики становлять девербативи-іменники, в ономасіологічній структурі яких поєднуються певні концептуальні ознаки двох протилежних лексико-граматичних класів слів - дієслова й іменника. Таке поєднання можливе завдяки тому, що для позначення різних субстанційних складників події, як-от: агенса, інструментива, локатива тощо - номінатор обирає процесуальну ознаку.

Як номінативний клас віддієслівні іменники української мови були предметом дослідження в ракурсі засобів словотворення та словотворчих типів (М.В. Кравченко, О.Ф. Пінчук, Л.О. Родніна й ін.); структурно-семантичних розрядів (М.П. Лесюк, О.М. Пелехата, Л.М. Третевич та ін.); діахронного словотвору (С.П. Бевзенко, Т.М. Возний, Л.П. Гумецька, І.І. Ковалик, А.В. Лагутіна, А.В. Майборода, І.Г. Матвіяс та ін.); морфонологічних змін (М.В. Кравченко, В.П. Олексенко та ін.); реалізації семантичного потенціалу дієслів у похідних найменуваннях (К.Г. Городенська, А.Д. Звєрєв, Г.М. Ращинська та ін.). Однак проблема закономірностей мотивації цього класу слів у проекції на структури знань про позначене залишається дискусійною, хоч її розв'язання може поглибити знання про ономасіологічну взаємодію іменника й дієслова, специфіку транспозиційного типу похідності та про когнітивне підґрунтя номінативних процесів у цілому.

Актуальність дослідження мотиваційних відношень українських девербативів-іменників визначається передусім загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на встановлення зв'язку системної та функціональної природи мовних одиниць зі структурами й операціями мислення. ............