Зміст
Вступ.........................................................................................................................2
1. Євроінтеграційні процеси в галузі освіти...................................................4
2. Передумови входження України до єдиного освітянського простору Європи…………………………………………………….……………………….7
3. Реформування вищої освіти України в контексті приєднання до Болонського процесу……………………………………………………………...9
Висновок……………………………………………………………………...…..13
Список використаної літератури..........................................................................14
Вступ
Одним із важливих чинників, котрі реально визначають майбутнє нації, виступає освіта. Зусиллями багатьох поколінь педагогів в Україні створено міцний фундамент народної освіти. Українська нація - одна з найосвіченіших у світі. Розвиток і зміцнення її інтелектуального потеінціалу - це локомотив не лише для економіки, а й для забезпечення гідного місця в колі цивілізованих народів Об’єднаної Європи.
За роки становлення та розвитку Української держави мали місце злети освіти, науки, гуманістичної культури і одночасно репресії інтелектуальної еліти нації, спроби реформувати освіту, але їх реалізація дала незначні результати: освіта України вже давно не відповідає соціальним запитам суспільства. Натомість різко зростає її негатив: відсутність професіональної підготовки у цілому, низький професіоналізм, недостатня інтелігентність і відповідальність викладача; низька мотивація навчати і навчатися. Багато років ізоляції української вищої школи від світових освітніх тенденцій призвели до того, що з ряду показників ми катастрофічно відстали від самого процесу цивілізації суспільства.
Сьогодні на державному рівні з’явилося розуміння необхідності удосконалення освіти, введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, системи накопичення, реалізація принципів Болонської декларації як важеля виходу українського суспільства з кризи. Протягом останніх років в Україні напрацьовано документи (нормативно-правова база) для модернізації (трансформації) освітньої сфери: Національна доктрина розвитку освіти у XXІ ст., державні стандарти базової і повної середньої освіти, нові навчальні плани і програми, нові підручники. У загальноосвітній школі здійснюється перехід до профільного навчання (12-річна середня освіта), введено 12-бальну шкалу оцінювання якості навчальних досягнень учнів. Підвищені вимоги до освіти і професійної підготовки регламентовані комплексом нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти. Результати реформи освіти поки що незначні. Формально – проголошена реформа, на практиці – існує мережа уніфікованих старих шкіл і ВНЗ. Сьогодні основну увагу необхідно зосередити, у першу чергу, на змісті навчання, а він – практично не змінився. Залишився таким же характер відносин між учнями і вчителем, студентами і викладачами. Потребує докорінної зміни система роботи викладача і студента у навчально-виховному процесі. Викладач ВНЗ повинен стати не лектором, а організатором і керівником отримання студентами знань, даючи їм правильний напрям, де і які знання отримати, як показати знання під час тестів і екзаменів.
Класична вітчизняна парадигма навчального процесу «суб’єкт – об’єкт» має трансформуватися в західну парадигму: «суб’єкт – суб’єкт», коли студентам надаються повноваження у виборі курсів для вивчення і викладачів, що відповідає потребі суспільства у самостійних особистостях, які здатні проявляти ініціативу та приймати рішення.
Спрямованість освіти України до єдиної Європи ускладнюється відсутністю єдиного освітнього простору, створення якого необхідно для подальшого розвитку української освіти
1. ............