МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Контрольна робота

на тему:

«Перші правові процедури інституту банкрутства, його характерні риси та еволюція розвитку»

Чернівці 2009

Вступ

Будь-які відносин супроводжується кризою неплатежів, господарською взаємною заборгованістю, накопиченням боргів. Одним з механізмів правового захисту від таких проблем є процедура банкрутства. З однієї сторони, банкрутство дозволяє «відсіювати» неефективні підприємства, а з другої – сприяє оздоровленню господарюючих суб'єктів, що опинилися в тимчасових фінансових складнощах. Банкрутство – це невід'ємний елемент ринкової економіки.

Об'єктом дослідження роботи є відносини, які виникали в сфері процедур банкрутства в різні часи.

Предмет дослідження – особливості формування і розвитку інституту банкрутства.

1. Боржники та банкрутства: еволюція поглядів та засобів протидії

Холодні підвали, різки, колодки, диба – це деякі з інструментів, що в різні століття застосовували для боржників, які не бажали розраховуватися за своїми обов'язками. Оскільки люди зазвичай не схильні віддавати своє майно з власної волі, стягнення боргів нерідко перетворювалося в криваву драму. [6] Причому в ті часи, коли держава не втручалася в приватне життя населення, насильство над боржниками чинили самі громадяни. Коли ж держава починала брати участь у взаєминах боржника і кредитора, суспільство обвинувачувало її в зайвій жорстокості, після чого стягнення боргів знову ставало справою приватних осіб.

У стародавні часи держава складала закони, у яких залякувала неплатників, але влада не завжди могла простежити за їхнім виконанням. Ще в древній Ассирії (сучасний Ірак) існував звичай, відповідно до якого боржник повинен був як заставу віддавати у розпорядження кредитора кого-небудь зі своїх домочадців. Ассірійський закон говорив: «Якщо ассірієць чи ассирійка, які живуть у будинку людини як застава, були взяті за повну ціну, то позикодавець може їх бити, тягати за волосся, калічити або проколювати вуха». Проте, за ассірійськими поняттями закон був не таким вже й жорстоким, оскільки за просте недонесення на «блудницю», яка посміла покрити собі голову платком, як замужня жінка, було таке покарання: «Цій людині (недоносію) треба дати 50 кийових ударів, а той, хто доніс на нього може забрати його одяг, йому слід проткнути вуха, пропустити через них мотузку і зав'язати її на його потилиці, і протягом місяця він повинен виконувати царську роботу». [6]

Римляни, чия правова система лежить в основі законодавства багатьох сучасних країн, недалеко пішли від кровожерливих ассірійців. Закони Дванадцяти Таблиць, за якими громадяни Вічного міста жили в V столітті до нашої ери, давали суддям інструкції: «Якщо боржник не виконав судового рішення і ніхто не звільнив його від відповідальності при судоговорінні, нехай позивач веде його до себе і накладе на нього колодки чи окови». Боржник повинен був сидіти в колодках 60 днів, протягом яких йому тричі робили публічну пропозицію повернути борг. Якщо ж цього не відбувалося, колодника чекала жорстока розправа: «У третій базарний день нехай розрубають боржника на частини. Якщо відітнуть більше чи менше, то нехай це не буде вказано їм у провину».

Тим часом виконувати ці закони було практично нікому – кредитор змушений був ледь не власноруч протикати уші заручникам і шматувати тіла боржників. ............