Реферат з культурології
на тему:
Рене Декарт та його вплив на розвиток культури
Рене (31 березня 1596р. – 11 лютого 1650р.) видатний французький філософ, фізик, математик, фізіолог. Народився в містечку Лае в дворянській родині. Після закінчення коледжу Ла Флеш служив вільнонайманим офіцером у військах різних європейських воєначальників, що приймали участь у Тридцятирічній війні в Німеччині. Бажаючи знайти більш сприятливий ґрунт для наукових занять, у 1629 виїхав у Голландію — саму передову в той час капіталістичного країну. Тут прожив до 1649, лише ненадовго приїжджаючи у Францію. У Голландії Декарт написав велику частину своїх робіт. Твору Декарт, що створили йому славу найбільшого вченого, були спрямовані проти феодального церковно-схоластичного світогляду і викликали лють голландських церковників. Декарт змушений був прийняти запрошення шведської королеви Христини і восени 1649 переїхав у Стокгольм, де незабаром умер.
Основні твори Декарта: «Правила для керівництва розуму» (близько 1628, із Декарт 1701, посмертно), «Трактат про світло» (1633, із Декарт ,1664, посмертно), «Міркування про метод» (1637) «Метафізичні міркування про першу філософію» (1641), «Початку філософії» (1644), «Пристрасті душі» (1649).- Великий інтерес представляє велика переписка Декарта, у якій він мав можливість більш вільно висловлювати свої антисхоластичні погляди. Навчання Декарта піддавався постійним переслідуванням з боку церковників як католицьких, так і протестантських. При житті Декарта поширення його навчання було заборонено в Нідерландах і у Франції, а в 1663 твори Декарта були внесені Ватиканом у папський «Індекс заборонених книг».
Світогляд Декарта відбив характерні риси французької буржуазії 17 в., ще недостатньо зрілої економічно, щоб почати боротьбу за політична влада, що не відмовилася від пошуків компромісу з феодальною аристократією, але уже висунула принципи і теорії, що коливали найважливіші підвалини середньовічного феодального світогляду. Філософія Декарта носила дуалістичний характер, тобто виходила з визнання двох принципово протилежних і незвідних друг до друга почав — матеріальної і духовної субстанції. Ідеалістичне «навчання Декарта про духовну субстанцію, про існування Бога і про безсмертя людської душі склало предмет метафізики Декарта (як навчання про почуттєві, лише розум початках буття, що осягаються, і пізнання). Історично прогресивне значення мала інша сторона системи Декарта — його матеріалістичне навчання про тілесну субстанцію, із крим була зв'язана вся наукова діяльність Декарта як математика, фізика, фізіолога. Декарт, указує К. Маркс, «зовсім відокремлює свою фізику від своєї метафізики. У границях його фізики матерія являє собою єдину субстанцію, єдина підстава буття і пізнання».
Науково-філософська діяльність Декарта характеризується насамперед боротьбою проти схоластики, за вивчення природи, за придбання реальних знань. Виступаючи проти схоластики, Декарт часто звертався до здорового глузду «простолюдинів». Найважливіший твір Декарта — «Міркування про метод» — написано не латинською мовою — офіційній мові науки того часу, а французькою мовою. Богословському догматизмові і релігійному одкровенню Декарт протиставив міць людського розуму, «природне світло» розуму, здатного до безмежного пізнання природи; (Боротьба Декарта проти схоластики була тісно зв'язана з розробкою їм раціоналістичного методу пізнання відповідно до до-рому головна роль у науковому дослідженні приділяється розумові, що виступає як вирішальний критерій оцінки результатів дослідження. ............
