Заохочення суспільно корисної мотивації пост кримінальної поведінки

На сьогодні боротьба зі злочинністю є пріоритетним завданням Української держави. Заходи примусу не завжди можуть справляти стимулюючий вплив на осіб, які вчинюють злочини, що викликає необхідність перегляду певних напрямків у політиці боротьби зі злочинністю.

Особливе місце посідає необхідність стимулювання суспільно корисної мотивації осіб, які після вчинення злочину, добровільно, з метою викриття як власної протиправної діяльності, так і протиправної діяльності інших осіб, повідомляють компетентні органи для прийняття відповідних заходів реагування.

В юридичній літературі для позначення позитивної поведінки після вчинення злочину використовують різні терміни, зокрема можна зустріти «позитивні після злочинні дії» [12, с. 13], «пост кримінальна поведінка» [3, с. 77], «відмова від подальшої злочинної діяльності» [4, с. 56], «пост кримінальне діяння», «позитивна пост кримінальна поведінка» [11, с. 9], «позитивна спеціальна превенція» [1, с. 9] тощо.

Зауважимо, що не всі з перелічених понять відображають поведінку особи після вчинення злочину як таку, яка є підставою для застосування звільнення від кримінальної відповідальності.

В.О. Навроцький, оцінюючи поведінку особи після закінчення злочину, доходить висновку, що вона може бути різна за своїм правовим значенням:

-  бути індиферентною для кримінального права;

-  характеризувати вчинений раніше злочин — підтверджувати мету, свідчити про мотиви дій винного;

-  вести до «перетворення» простого виду злочину в кваліфікований, простого чи кваліфікованого в особливо кваліфікований;

-  становити собою склад іншого злочину;

-  мати ознаки позитивної пост кримінальної поведінки [3, с.557].

У контексті нашого дослідження науковий інтерес представляє останній вид поведінки, яка характеризується суспільною корисністю і свідчить про зміни у мотиваційній сфері особи, яка вчинила злочин.

Достатньо глибоко пост кримінальна поведінка досліджена російським вченим Р.А. Сабітовим, який визначає її як передбачену законом незлочинну поведінку особи після вчинення злочину, призначення і відбування покарання. На його думку, цим поняттям охоплюється діяльність особи після вчинення злочину до моменту, коли припиняються кримінально-правові відносини, які породжені цим злочином. У цих межах і варто розглядати динамічну структуру пост кримінальної поведінки, яка охоплює:

- поведінку особи після вчинення злочину (ухилення від слідства та суду, з’явлення із зізнанням, відшкодування шкоди і т.д.);

- поведінку після засудження (злісне ухилення від відбування покарання, ухилення умовно звільненого від виконання покладених на нього судом обов’язків і т.д.);

- поведінку засудженого після відбуття покарання [11, с. 21].

В.В. Кузнецов та А.В. Савченко під позитивною посткримінальною поведінкою розуміють дійове каяття, яке може проявитися в таких діях: відвернення шкідливих наслідків вчиненого злочину, відшкодування завданого збитку чи усунення заподіяної шкоди, активне сприяння розкриттю злочину, з’явленні із зізнанням та інших подібних діях, які пом’якшують наслідки вчиненого злочину та відповідальність за нього [9, с. ............