Вульфіла (готск. Wulfila, лат. Ulfilas, Vulfilas, Gulfilas, Ulphilas) – перший єпископ готів, легендарний творець готського алфавіту. Родився Вульфіла близько 311 року. За свідченнями Філосторгія (початок V століття), він не був чистокровним готом, а походив від полонених християн, вивезених дунайськими готами близько 267 року під час одного з набігів на Малу Азію, з містечка Садоголтини, в Каппадокії. Не підлягає сумніву, що його сім’я цілком зжилася з новим середовищем, так що Вульвіла, який народився та був вихований в країні готів, цілком може вважатися членом готської народності. На це вказує і його чисто-готське ім’я (Wulfila, зменшувальне від Wulfs, вовк).
По словам його учня Авксентія, єпископа доростольського, Вульфіла до тринадцятирічного віку був лектором при одній з малочислених християнських церков в землі вестготів.
Близько 341 року він брав участь у посольстві, посланим його співвітчизниками до імператора Констанція. Під час перебування у Константинополі він був вибраний єпископом готів і висвячений Євсенієм Нікомедійським весною 341 року.
Повернувшись на батьківщину Вульфіла активно взявся за проповідь християнства. Коли близько 348 року в країні вестготів розпочалися переслідування християн зі сторони Атанаріха, могутнього вестготського князя, то Вульфіла став на чолі своїх єдиновірців та вивів їх через Дунай до Мезії. Імператор Констанцій прийняв переселенців дуже ласкаво та відвів їм землі біля Нікополя, де ті заснували общину з патріархальним устроєм, на чолі якої стояв сам Вульфіла. В 360 році він, ймовірно, приймав участь в аріанському синоді в Константинополі.
Коли православ'я стало знову брати верх над аріанською єрессю, Вульфіла, по його особистим словам в заповіті, все своє життя марно старався схилити імператора Феодосія до скликання собору для рішення суперечки між православ’ям та аріанством. В 381 році був виданий закон, за яким аріанам заборонялися диспути з питань віри. Тим не менше, в 383 році Феодосій зробив останню спробу примирити єретиків з православ’ям, скликавши синод в Константинополі, – до якого був запрошений і Вульфіла. У Константинополі, найімовірніше, він і помер, літом 383 року. Існує і інша думка, менш ймовірна, його смерть наступила вже в 381 році.
Вульфіла грає визначну роль в історії свого народу. Його, апостола готів, імператор Констанцій, син Костянтина Великого та його сучасники цінували Вульфілу за його мудрість та називали його «Мойсеєм готів». Блискуче обдарування і широка вченість (він писав та проповідував трьома мовами: готською, грецькою та латинською) поєдналися в ньому з надзвичайною енергією. Не обмежуючись пастирською діяльністю, він грав і визначну політичну роль. Але найбільш визначною його справою, що принесла йому безсмертя, був переклад Священного Письма на готську мову.
Слідом, його літературні та культурні погляди повність визначались його ідеологічною приналежністю. А на питання, яка була культурна атмосфера в аріанському середовищі, можна сміливо дати відповідь: письменники та апологети аріанства відзначалися своєю пристрастю до так званого атицизму. Під атицизмом розуміється літературний, стилістичний та мовознавчий напрям, який процвітав в грецькому світі приблизно від олександрійської епохи аж до пізнього Середньовіччя. Атицизм проголошував культ старовини, звеличував мовний класицизм і проголошував в якості свого ідеалу аттичну прозу V–IV століття до н. ............
